Закон про водіїв транспортних засобів – виклики

У суспільстві побутує стійка думка про патології в процесі складання іспитів кандидатами у водії. Якщо таким є суспільне сприйняття, варто зробити спробу об’єктивної оцінки цієї ситуації.

Діагноз

Діагностику я почну з короткого аналізу існуючої системи оцінювання практичного іспиту кандидатів у водії (цій проблемі я присвятив багато років). Ми, мабуть, єдина країна в Європі, яка застосовує подібну модель. Це система, яка за своєю суттю не диференціює і не градує допущені помилки з точки зору їхнього реального впливу на безпеку дорожнього руху. Система, яка через чинні норми (критерій «подвійної помилки») обтяжена дидактичними та методичними вадами, що призводять до втрати об’єктивності й достовірності оцінки кваліфікації кандидата, і водночас провокує конфлікти. Система, яка значною мірою позбавляє екзаменатора самостійності в ухваленні рішень. Це лише деякі приклади, що дискваліфікують чинну систему оцінювання практики. Вона безперечно є однією з першопричин перекосів під час іспиту, і ліквідація цього джерела перебуває в компетенції Міністерства.

Для точної діагностики згаданих патологій я проаналізую вплив інших факторів: правової структури екзаменаційних центрів (WORD), генезису наростання порушень у їхньому функціонуванні, а також причин втрати незалежності екзаменаторами. Проте для цього необхідно повернутися до витоків трансформації в нашій країні.

Історичний екскурс

Під час реформи 1991 року до Закону про дорожній рух було внесено зміни, які заснували екзаменаційні центри для прийому іспитів у кандидатів у водії. Ці центри функціонували як приватні суб’єкти господарювання — найчастіше у формі господарських товариств. У редакції закону 1998 року було засновано Воєводські центри дорожнього руху (WORD) як державні юридичні особи, що мали в штаті постійних екзаменаторів. Директора центру призначав воєвода, причому директорами тоді призначалися виключно професійні екзаменатори. Головним завданням керівництва в той період було викорінення корупційних проявів.

У 2000 році Сейм ухвалив закон про перепідпорядкування центрів WORD маршалківським управлінням (органам місцевого самоврядування воєводств). Розпочалася нова «ера»: багатьох директорів було звільнено, нові керівники почали призначати старших екзаменаторів (часом таких, що мали лише категорію B). Професійний нагляд за екзаменаторами при цьому залишався у воєвод.

У 2005 році повний контроль над центрами WORD, включно з екзаменаторами, перейшов до маршалківських управлінь. Саме тоді розпочалися все більш помітні ззовні викривлення екзаменаційного процесу. Нові директори почали призначатися за політичними квотами, а старшими екзаменаторами найчастіше ставали особи, повністю слухняні керівництву. Маршалківські управління виявилися абсолютно не готовими до нагляду, особливо в частині тлумачення правил прийому іспитів. Міністерство ж самоусунулося від цієї ролі. Додатково в екзаменаційних автомобілях з’явилися відеокамери, а міністерство зайнялося надмірною деталізацією інструкцій. Екзаменатори опинилися затиснутими з усіх боків. Заради власної безпеки вони змушені до букви слідувати інструкціям — інакше не можна. Вони давно усвідомили, що втратили суверенність в ухваленні рішень.

Директори центрів WORD чудово знають недоліки чинної системи. Що більше формальних деталей — то більше нескладань. Що більше провалів — то більше надходжень до каси, а в директорів при цьому «чисті руки».

Патології системи

Цей історичний нарис свідчить: зміни в роботі WORD завжди диктувалися політичною кон’юнктурою. Перед кожною реформою лунали красиві гасла про підвищення безпеки. Підсумком стала нинішня системна деформація. Від початкових гарантій якості не залишилося й сліду. Ось факти:

Кандидат складає іспит «державний» — але сьогодні це лише гучна назва.

WORD створювалися як державні юридичні особи, сьогодні вони — самоврядні структури. WORD задумувалися як екзаменаційні центри з елементами просвіти щодо безпеки, сьогодні побічна комерційна діяльність нерідко домінує. Директорами мали бути професіонали галузі, зараз це здебільшого ставленики політичних структур. Екзаменатор задумувався як особа публічної довіри, незалежна в рішеннях, а перетворився на повністю безправного виконавця, затиснутого нормативами й фігурами старшого екзаменатора, директора та маршалка.

Не лише екзаменатори

У багатьох статтях стверджується, що всі проблеми в навчанні та іспитах походять від центрів WORD. Хоча я не в усьому згоден із таким голослівним звинуваченням, зерно істини тут є. Екзаменатори майже позбавлені поля для маневру, тому запитання залишаються до директорів. Деякі керівники, особливо лідери Національної асоціації директорів WORD, останніми роками відчули себе радше політиками, ніж експертами з безпеки руху.

Судячи з усього, проблему утиску екзаменаторів окремими директорами помітило і Міністерство, розпочавши роботу над новою редакцією Закону про водіїв. Її мета — підвищення безпеки та усунення системних деформацій. Другий пункт Міністерство планує вирішити шляхом виведення екзаменаторів із підпорядкування центрів WORD.

Чи достатньо цього? На мій погляд, ні. Виведення екзаменаторів із WORD не вирішить багатьох глибоких проблем. Перелічу деякі з них.

Проблеми

У нас найжорсткіші критерії оцінювання практики, найскладніші теоретичні запитання, відеозапис кожного іспиту й автоматичний перегляд відеозаписів без згоди екзаменатора — і при всьому цьому жодного прориву в безпеці на дорогах не спостерігається.

Наступна проблема: у Польщі до екзаменаторів ставляться як до механічних виконавців, а не до авторитетних експертів. Міністерство пише покрокові інструкції, як оцінювати кожну дрібницю та вести кандидата за руку, немов дитину, тоді як у всьому світі професійна оцінка ситуації — природна прерогатива екзаменатора.

Ще одна дилема: через стільки років після реформи 1997 року досі немає єдиного узгодженого методичного посібника (підручника) для екзаменаторів із техніки водіння, оцінки поведінки та методики прийому іспитів. Те саме стосується й інструкторів: посібників багато, але вони відірвані від реальних програмних цілей.

Діагноз і висновки

Чіткі відповіді на ці запитання мають стати відправною точкою для дорожньої карти реальної, фундаментальної реформи Закону про водіїв транспортних засобів.

Повернення підпорядкування екзаменаторів воєводі — лише перший крок, але його явно недостатньо. Без реформування самої системи оцінювання та вирішення порушених проблем це буде лише формальна перестановка, а не вирішення суті проблеми.

Владислав Дрозд