Чи знаєте ви правила дорожнього руху?

Або екзаменатор, перерваний іспит, поліція та закони

Життя вміє дивувати — найпростіші та найочевидніші речі часом виростають у проблеми, до вирішення яких залучаються серйозні люди та установи. Сотні разів протягом багатьох років ми вчиняємо дії у повній згоді із законом — так, як ми його розуміємо. Мені теж здавалося, що я відмінно знаю правила. А якщо вам здається, що ви їх знаєте, прочитайте цю історію…

Екзаменатор АБ (ініціали вигадані) у червні 2017 року перервав іспит, сів за кермо сам і повертався до екзаменаційного центру (WORD). Цілком звичайна ситуація. Однак те, що сталося далі, нормальною подією назвати важко. Його зупинив екіпаж дорожньої поліції на автомобілі без розпізнавальних знаків.

Екзаменатору закинули правопорушення за ст. 97 Кодексу про правопорушення у зв’язку зі ст. 55 ч. 2 Закону про дорожній рух за те, що він керував автомобілем зі встановленим на даху знаком «L» (учбовий знак), який, на думку інспекторів, слід було зняти або закрити чохлом. Поліцейські запропонували виписати штраф у розмірі 100 злотих без нарахування штрафних балів. Звісно, екзаменатор штраф не прийняв. Справу було передано до суду. Районний суд у порядку наказного провадження (на прохання екзаменатора місто не розголошується) визнав його винним, призначив штраф 100 злотих та зобов’язав сплатити судові витрати. Обвинувачений АБ подав заперечення на цей судовий наказ.

Прецедент

Розглядаючи справу в загальному судовому порядку, районний суд дійшов абсолютно протилежного висновку. Екзаменатор був ПОВНІСТЮ ВИПРАВДАНИЙ за відсутністю складу правопорушення. У мотивувальній частині суд підкреслив, що законодавець чітко розмежовує призначення екзаменаційних автомобілів та навчальних транспортних засобів автошкіл. Суд зазначив (цитата): «Наміром законодавця було таке формулювання норм щодо закриття чи складання знака „L“, щоб екзаменатор після припинення іспиту в дорожньому русі не був зобов’язаний знімати чи закривати знак, тим більше що така ситуація найчастіше виникає в небезпечних місцях (на перехрестях, пішохідних переходах, дорогах з інтенсивним рухом). Екзаменатор зупиняє автомобіль, міняється місцями з екзаменованим і від’їжджає, сприяючи розвантаженню руху» (кінець цитати). Далі суд зазначив, що зняття, закриття чи складання знака «L» посеред реального дорожнього руху є неможливим і небезпечним.

Знаючи Закон про дорожній рух, слід було очікувати саме такого вердикту. Підкреслю: знаючи чинне законодавство.

Кілька запитань

Аналіз цього інциденту змушує поставити кілька риторичних запитань. Чи повинні співробітники поліції детально знати норми дорожнього руху? Чи знають вони їх? Чому суд у наказному порядку беззастережно підтримав позицію поліцейських, прямо вказавши в рішенні: «У такій ситуації екзаменатор насамперед повинен скласти знак або закрити його та зафіксувати від зісковзування і втрати» (кінець цитати)? Чи слід із цього робити висновок про необхідність оскарження абсолютно кожного судового наказу?

Чому один із директорів центрів WORD, до якого суд звернувся за роз’ясненнями у цій справі, підтримав неправомірну точку зору поліції?

Підсумки

Збитків зазнали всі. Екзаменатор був змушений брати участь у кількох засіданнях — остаточний вердикт було винесено лише через рік. Державна скарбниця понесла судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката екзаменатора (Державна скарбниця — це МИ, платники податків). Поліція підірвала довіру до професіоналізму своїх співробітників і знання ними закону. Суддя, який виніс поспішний судовий наказ, — аналогічно.

Згідно із Законом про водіїв транспортних засобів, маршалок воєводства здійснює нагляд за проведенням держіспитів зокрема у взаємодії з поліцією (ст. 67 п. 10 підп. 1). Утримаюся від коментарів до цієї норми у світлі описаної історії. А здавалося б, саме в цьому аспекті закон гранично зрозумілий.

Оглядач